субота, 29 жовтня 2011 р.

Чемпіонат Миронівського р-ну з футболу 2011 року


Результати
чемпіонату Миронівського району з футболу
сезону 2011 року 


Кращі бомбардири чемпіонату:
Кондратюк Петро (Карапиші)   - 19 голів
Шмильов Тарас ("Торпедо" Миронівка) - 19 голів

п/п
КОМАНДИ
І
В
Н
П
М
О
1
«Легко» Миронівка
20
19
1
0
96-29
58
2
«Торпедо» К.А.У.
20
15
1
4
85-38
46
3
"Агросвіт" Карапиші
20
10
4
6
57-53
34
4
"Наука" Центральне
20
10
3
7
46-34
33
5
ДЮСШ Миронівка
20
9
3
8
52-54
30
6
"Динамо" Миронівка
20
8
3
9
45-44
27
7
"Газовик" Миронівка
20
8
2
10
41-54
26
8
"Ветеран" Миронівка
20
7
3
10
42-61
24
9
ФК "Маслівка"
20
6
2
12
40-52
20
10
ФК "Потоки"
20
4
3
13
37-66
15
11
"Зоря" Світле
20
1
1
18
27-83
4

неділя, 2 жовтня 2011 р.

У МИРОНІВЦІ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ПАРК ІМ.В.УСИК

    До такого висновку можна дійти, прочитавши допис «Побувала в парку Валентини Усик» в газеті «Миронівський край» від 27.09.2011 р.
      Нічого дивного. Нинішня «еліта» взяла за звичку увіковічню вати себе в назвах вулиць та меморіальних дошках.
      У місті енергетиків Зургесі на Донеччині є вулиця теперішнього міністра фінансів Ярошенка. У донецьку також є вулиці… народних депутатів Звягільського та Валентина Ландика, у якого нещодавно «прославився» бійкою із дівчиною синок.
      У селі Карапишах уже давно існує вулиця А.Даниленка.
      А у приміщенні школи № 34 у Єнакієвому встановили меморіальну дошку. Але не на честь котрогось героїчно полеглого героя, а на честь… живого-живісінького свого «легендарного» випускника -  президента Януковича.

ВОДЯТЬЗА НІС

Хочу, щоб у вашій газеті була опублікована моя розповідь про ДП СГП «Маслівське».
      Дивна історія відбувається з нашим господарством. У всіх селах,  що межують з маслі вкою, землі сільськогосподарського призначення вже давно розпайовані й приватизовані. А ми знаходимося ніби в Бермудському трикутнику. Перепробували вже все.
      Були важкі часи для всіх людей України. Це часи війни та повоєнні роки. Вони вимагали багато сили, здоров’я, енергії та віри. Працювати було тяжко, за працю нічого не платили, накладали податки на все, що було в селянина. Люди терпіли все, бо знали,  що після розрухи потрібно відбудувати Державу. І підняли її, відбудували.
      В 60-70 роках поступово збагачувалися колгоспи, села відроджувалися, жити стало краще. Одержували зарплату, тримали своє підсобне господарство, з’явилася «лишня копійка”, гроші клали на ощадні книжки. Наш колгосп ім. ХХІІ з’їзду КПРС мав колосальні доходи, на той час був мільйонером. З’явилися два Герої Соціалістичної праці: голова колгоспу Батура Василь Іванович та головний агроном, заслужений агроном України Борисенко Петро Васильович. Все це заслуга наших колгоспників. Тоді у людей було майже все. Люди жили добре і великої різниці між чиновниками та селянами не було. Працювали всі без винятку. Були безкоштовними освіта, лікування, відпочинок, давали квартири для робітників.
      В нашому селі функціонував Маслівський сільськогосподарський технікум. У 1972 році рішенням Ради міністрів УРСР  колгосп було приєднано до технікуму і створено одне підприємство -  Маслівський радгосп-технікум. При цій структурі господарювання жилося людям також добре. В 2000 році все пішло на спад. Керівництво підприємства, щоб не допустити розпаювання та приватизації землі, даний радгосп-технікум перейменовує в Маслівський державний аграрний технікум. І це все без згоди основних працівників (ветеранів праці).
      Посилаючись на Указ Президента України від 03.12.1999р. за № 152/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» в нашому селі була створена ініціативна група, яка зібрала 463 підписи осіб, що виявили бажання провести приватизацію господарства. Ми звернулися до Міністерства аграрної політики України, де нам було рекомендовано відділитися від аграрного технікуму і створити окреме господарство. 23 січня 2007 року було проведено загальні збори, де більшістю голосів було прийняте рішення про відділення від технікуму. 10.08.2007 згідно наказу Міністерства аграрної політики України було створене державне підприємство ДП СГП «Маслівське» з подальшим правом на приватизацію та розпаювання землі, як це зроблено по всій Україні. Та не так просто це зробити, як нам думалось. Нас водять за ніс, відтерміновують приватизацію з року в рік. Було заплановано це зробити в 2008 році, а потім в 2009 р. А в 2010 році вже був вийшов наказ від 06.12.2010р. Фонду державного майна України щодо приватизації ДП СГП «Маслівське». Та з боку Міністерства аграрної політики вийшов наказ на заборону приватизації. На наше звернення до Міністерства АП України чиновники лише роблять відписки і переносять процес на інші терміни. Нас, громадян села Маслівки, ніхто не розуміє, простий народ нашим чиновникам  зовсім не потрібний. Для них гроші, бізнес – це основне. А потім заберуть наші землі, на яких ми пропрацювали все своє трудове життя, і права на розпаювання земля нам немає.
      Голова ініціативної групи Кашлюк Микола Дмитрович 

Ні землі, ні хати!

«ПОКРАЩУЮТЬ ЖИТТЯ»     

Шановна Орисе Федорівно!
      В зв’язку з закінченням 19 жовтня 2011 року терміну оренди житлового будинку по вул. Дзержинського, 49 керуючись п. 4.1.; 4.2, ЗАЯВЛЯЄМО про намір розірвати договір оренди будинку від 19 жовтня 2009 року, та повідомляємо про припинення цього договору на новий термін. Просимо звільнити будинок до 21 жовтня 2011 року та передати його Орендодавцю у відповідності з умовами договору.
      Генеральний директор СТОВ «Агросвіт»                               В.П.Даниленко

      Ось такий лист отримала вчитель української мови та літератури Карапишівської ЗОШ з двадцятисемирічним  стажем Орися Федорівна Щербина незадовго до свого професійного свята. Не думаю, що прочитавши таке,  нормальна людина залишиться спокійною і врівноваженою, щоб «сіяти добре, розумне, вічне».

      Розповідає Орися Федорівна:
      - Я сільська вчителька. Приїхала по закінченню університету за направленням у село Карапиші в 1984 році. Мене, як молодого спеціаліста, забезпечив колгосп ім. Щорса житлом на основі тодішнього законодавства про житло.
      Працювала сумлінно. Постійно займалась громадською роботою. Була активною учасницею художньої самодіяльності при місцевому будинку культури.
      У 1997 році перейшла жити у інший будинок що по вул. Дзержинського, 49, наданий мені АТ ЗТ «Карапиші» на умовах усної домовленості. Однак зверталась до А.С.Даниленка, тодішнього керівника господарства, пізніше до В.П.Даниленко, щоб оформити документи на викуп. Мене запевнили, що згодом це можна буде здійснити.
      Проходив час. Мінялись закони. Житловий комплекс у державі підлягав передачі у комунальну власність. Багато моїх колег, які проживали, як і я, у будинках, що підлягали безоплатній передачі у комунальну власність, вже й забули за цю проблему.
      Тому я вкотре звернулась до керівника господарства щоб вирішити це питання. Натомість, у 2006 році отримала попередження про трьохденний термін виселення за невчасну сплату квартплати. До речі, оплату за проживання я сплачувала у касу СТОВ «Агросвіт».
      А от найбільша небезпека залишитись на вулиці постала у 2010 році. Почали надходити усні, а далі письмові попередження про виселення мене із будинку.
      Звернулась з офіційним листом до депутата обласної ради В.П.Даниленко з проханням приватизувати чи продати по залишковій вартості будинок. Адже прожила в ньому 14 років. У відповідь отримала пропозицію переселитись у інше житло, яке ніби мені повинні надати.
      Прокурор Миронівського району, до якого зверталися депутати районної ради, дав чітку відповідь: «Згідно норм законодавства, підлягають безоплатній передачі  у комунальну власність житлові будинки, які упродовж 1995-199 років були придбані колективним сільськогосподарським підприємством «Карапиші» та його правонаступником – закритим акціонерним товариством «Карапиші».
      Тут у мене зажевріла надія.
      Але у вересні знову надійшов лист за підписом В.Даниленко з «проханням» звільнити житло до 21 жовтня…
      Та й це не все. Постала ще одна проблема. Сільський голова С.В.Руденко не підписує вже виготовлений державний акт на земельну ділянку, коментуючи це тим, що город, який я обробляю 14 років, належить будинку, що є власністю СТОВ «Карапиші». А СТОВ «Карапиші», у свою чергу, подало позов до  Миронівського районного суду, щоб той лишив мене права на цю ділянку. 18 жовтня в мене можуть відібрати ще й землю.
      Зверталася до голови райдержадміністрації, голови районної ради.  Та все марно...
__________________________________________________________________
      Отак представники держави, депутати обласної ради, сільська влада дбає про сільського учителя з 27-річним стажем роботи.

ЦИТАТА   «Народний учитель, учитель народу – серце і сумління села, зразок і предмет наслідування для дитини, достойний, чистий, авторитетний,  ушанований батьками, - нема, нема у нас народного учителя. Ми зробили з нього безправного попихача будь-якого голови колгоспу, будь-якого дядька, і потонула молодь у неуцтві, безхарактерності, слабкодухості, безвідповідальності і нехлюйстві».
О.Довженко (10.09.1894 – 25.11.1956) Видатний кінорежисер, письменник-сценарист.

А ви з народом?!


Саме так неодноразово звертався голова Миронівського районного Комітету по захисту соціальних прав громадян, депутат районної ради О.Даниленко безпосередньо до голови райдержадміністрації Усик В.С. та голови райради Бондаренка М.Г., вимагаючи скликання позачергової сесії.

      19 вересня, вперше з часів Майдану, близько півтори тисячі жителів Миронівщини, пенсіонерів, чорнобильців, інваліді та дітей війни, зібралося на площі біля районного будинку культури на акцію протесту проти ліквідації пільг 16 категоріям українських громадян та проти прийняття скандального законопроекту № 9127 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Нагадаємо, що цей законопроект жодним чином не відповідає своїй назві та насправді передбачає скасування більшості пільг для 16-ти категорій громадян (чорнобильців, ветеранів, інвалідів, дітей війни, учасників бойових дій, шахтарів, вчителів, медиків та багатьох інших). У першому читання депутати ВР його ухвалили. Суть законопроекту викладено у його перехідних положеннях, якими встановлення та розподілення пільг передається на розсуд Кабміну. У разі введення законопроекту у дію, розмір пільг визначатиме саме Кабмін, а не Верховна Рада, а суми виплат залежатимуть від наявності коштів у держбюджеті. Ці норми є прямим порушенням окремих приписів Конституції України та Закону «Про державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти». Згідно з ними, гарантії прав і свобод громадянина, а також основи соціального захисту визначаються виключно законами, а не постановами Кабінету міністрів. Окрім того, призупинити дію соціальних законів неможливо на підставі законів, які безпосередньо не стосуються внесення змін до них.
      Нинішній стан речей у черговий раз доводить неспроможність теперішньої влади не те, що покращити соціальну ситуацію в країні, як було обіцяно напередодні виборів, а хоча б зберегти існуючий розмір соціальних виплат.
      Натомість у разі неприйняття законопроекту «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» немає жодних гарантій, що вже незабаром ті ж самі ідеї не запропонують на розгляд Верховній Раді під іншою назвою.
      Ці та інші теми порушували у свої виступах учасники акції протесту. Відповідаючи на численні запитання громадян, голова райдержадміністрації, голова райради та керівник відділення Пенсійного фонду весь час намагалися перевести розмову в площину судочинства. Та їх виступи громада зупиняла, такі відповіді людей вже не влаштовують.
      Депутати Миронівської районної ради О.Даниленко, М.Сосюра, М.Клименко, І.Бонар настирливо вимагали проведення позачергової сесії, щоб виробити та направити відповідні звернення до Верховної Ради, Кабінету Міністрів  та Генеральної прокуратури. Але ця вимога очільниками району почутою не була і проведення позачергової сесії не відбулося. Тому відповідь на запитання, винесене в назву статті, - А ви з народом? – цілком зрозуміла.
      В резолюції, прийнятій на мітингу, зокрема наголошується: «В разі ігнорування вимог громади Миронівського району Київської області – закликаємо підтримати пропозицію про проведення акції протесту під Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України, запросивши делегації з інших районів».
      Почалося протистояння. А людям хотілося б почути: «Районна рада – з вами! Документ, який ви сьогодні подаєте і який є результатом вашого мітингу-протесту, буде обов’язково розглянуто на сесії. Ми обов’язково звернемося від вашого імені до влади в центрі. Ми будемо стояти з вами до кінця…»

      20 вересня під стінами Верховної Ради пройшов мітинг проти ліквідації пільг 16 категоріям громадян, у якому взяли участь близько десяти тисяч пікетувальників, у тому числі воїни-інтернаціоналісти, що воювали в Афганістані, і учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
      Через кілька годин мітингувальники знесли огорожу й підійшли впритул до будівлі парламенту, кілька з них потрапили в середину. Пізніше штурм припинився. Перед будівлею ВР виставлено щільні ряди міліції в обладунках.
      В результаті було прийнято рішення відтермінувати прийняття закону в цілому до узгодження його тексту з громадськими організаціями, які захищають права воїнів-афганців, чорнобильців та інших категорій громадян.

http://24tv.ua/news/newsVideo.do?chornobiltsi_vimagayut_spravedlivih_doplat_do_pensiy&objectId=137472