Річниця початку Революції Гідності

         Шановне товариство, дорогі побратими! Вітаю Вас з четвертою річницею початку Революції Гідності!

         Чотири роки тому ми вийшли на київський Майдан для того, щоб викинути із влади кримінальну кліку Януковича та навіки відправити на смітник історії комунізм, як людиноненависницьку ідеологію.

         І ми досягли успіху! Результатом нашої перемоги стала ганебна втеча «легітимного», підписання угоди про асоціацію з ЄС та рішуче просування на шляху до визволення з-під гніту московської імперії і створення дійсно незалежної соборної держави. Це було і є головною метою сотень поколінь українських патріотів: «в своїй хаті своя правда і сила, і воля…» Теперішня російсько-українська війна, як логічне продовження боротьби за незалежність, є тому підтвердженням.

         Можливо, для багатьох мої слова – всього лиш гучна і пафосна риторика. Я знаю: людям, які були у той величний час байдужими спостерігачами або взагалі не знали, що коїться, важко зрозуміти повноту тих подій. Але ті, хто тоді стояв поруч, хто відчував радість боротьби, мене розуміють. СЛАВА їм і пошана! Майдан зробив із простих гречкосіїв організовану силу, здатну творити націю з властивим для неї почуттям солідаризму та братерства.

         У революцій завжди багато завдань. Вони виникають в процесі поступу і вирішуються лише надважкими зусиллями волі і єдністю нації. Усунення олігархів від влади і перемога у війні – є першочерговими завданнями, від яких залежить саме існування України. Та будьте певні – ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!

         Останнім часом можна почути багато нарікань зразка «Чи варто було починати? А що змінилося? Хлопці загинули марно.» Майдан, однозначно, мав відбутися, бо та влада перейшла межу, заганяючи країну в прірву. І революція – це лише природна реакція на недолугі і злочинні дії тієї влади. Тепер щодо Героїв Майдану, які, на думку декотрих, загинули даремно: якби тоді хлопцям сказати «не йди!» - вони б вас не зрозуміли. Це і є велич подвигу. І велич Революції.

         А за дії і поведінку теперішнього керівництва держави (нагадую: обраного не лише учасниками революції, а й Вами, шановні читачі) відповідальність лежить на всіх нас. Наступна влада, як і нинішня – також буде результатом Вашого волевиявлення. Тож будьте пильними і уважними. Заради справедливості скажу, що будь-які вибори не є найкращим знаряддям чи то способом обрання влади. Тим паче у нашому, українському, варіанті.

         21 листопада, у День Гідності та Свободи, голова ГО «Спілка воїнів-учасників АТО» в Миронівському районі І.Педченко, виступаючи на мітингу біля пам’ятника Героям Революції, сказав: «Воїни Миронівщини прийшли сьогодні сюди, щоб вшанувати Героїв Майдану, які хотіли вільно і гідно жити на своїй Богом даній землі. Це ж треба було так допекти людей, щоб вони взяли дерев’яні щити і голіруч пішли на озброєну владу! Так схаменіться, можновладці, подивіться на свій народ, прислухайтесь до нього. І не змушуйте нас діяти радикально! Хай подвиг Героїв буде нам прикладом і додає сил у боротьбі проти нашого ворога».

         Наша Революція ще не відбулася. Вона продовжується…

                                                                                           А.Щербина

               Революція гідності: три роки по тому

                   У Миронівському районі хоч і заправляють бувші, але…

       Вас не дивує той факт, що найбільш розчарованими у Революції гідності є взагалі непричетні до неї люди? Не дивує те, що найбільш обуреними на владу є якраз ті, хто її обирав? Чи  розчарований у революції особисто я, один із її рядових? Моя відповідь: НІ! Навпаки: шкодую, що так мало для неї зробив. І, сподіваюсь, так скаже кожен із моїх побратимів. Я не відчуваю сором за тих, кого обирав до Верховної ради, до обласної та районної рад. Мої обранці не мають  “чесно зароблених” мільйонів, не володіють десятками квартир, сотнями і тисячами  гектарів землі. Вони зорієнтовані на інше – збудувати сильну незалежну і заможну державу, де пануватиме соціальна і національна справедливість. І так буде!

Насправді, всі три революції, що відбулися в Україні протягом останніх  25-ти років (Революція на граніті – 1990 р., Помаранчева революція – 2004 р. та Революція гідності – 2013-14 рр.), є національно-визвольними революціями. Визволитися з-під гніту Московської імперії і створити  незалежну соборну державу  – головна  мета сотень поколінь українських патріотів, бо  “в своїй хаті своя правда і сила, і воля…” Теперішня російсько-Українська війна, як логічне продовження боротьби із окупантами, є  тому підтвердженням.  Тож, якщо розглядати будь-яку із революцій саме в такому форматі, то відразу все стає на свої місця і  питання “Чи потрібною була Революція гідності?”  стає риторичним (таким, що не потребує відповіді, бо вона очевидна).

 На жаль, визвольні рухи в Україні ніколи не були масовими (боротьба УНР, УПА і т.д.). Не стала винятком і Революція гідності: за деякими даними  лише близько чотирьох відсотків населення України брало активну участь у тих історичних подіях. Та й цього виявилося  достатньо, щоб повалити промосковський режим Януковича. Миронівський район  на київському Майдані взагалі виглядав досить нікчемно: за моїми підрахунками – близько 50 активістів. А місцевий Миронівський майдан збирав не більше 150 чоловік. Тому й не стало великою несподіванкою те, що відбувалося в нашому районі після революції.

Караван, як відомо, йде зі швидкістю найслабкішого верблюда.  Лише низька політична свідомість і байдужість громадян дали можливість людям, які були яскравими представниками злочинної партії регіонів, знову посісти депутатські крісла різних рівнів. Так у 2014 році бувший нардеп від партії регіонів, а теперішній втікач О. Онищенко-Кадиров, знову був обраний нашими людьми до Верховної ради як позапартійний. У жовтні 2015 року Анатолій Даниленко, бувший депутат обласної ради та голова Білоцерківського осередку партії регіонів, знову  потрапив у Київську обласну раду, але вже як член Радикальної партії Ляшка.  А Валентину Усик, яка раніше була головою Миронівської райдержадміністрації та головою Миронівського осередку тієї ж таки партії, виборці посадили у крісло голови районної ради як представника блоку Петра Порошенка.  Проти кого боролись, тих і обрали. Геніально! Шевченкове “Народ – капуста головата!” невмируще, як і вся творчість поета.  Та що дивуватися з простої людини тоді, коли найвища влада, демонструючи чи то недолугість, чи то хитрощі, замість того, щоб судити представників московської п’ятої колони за державну зраду, дозволяє їм ставати депутатами.

     Названі вище особи, на моє переконання, ніколи не служили ні Кучмі, ні Ющенку, ні Януковичу, як і тепер не служать Порошенкові. І, щонайстрашніше, вони ніколи не працювали на Україну! Вони - за будь-якої влади - служили собі і тільки собі.  З неймовірною легкістю ці завжди “вічні “ змінювали  політичних партнерів, свої переконання та партії. Навіть смерть Героїв Небесної Сотні, тисячі вбитих та покалічених воїнів російсько-Української війни не стали для них приводом до спокути  гріхів і перешкодою на шляху до влади. Ніяк інакше, як наругою і знущанням над пам’яттю загиблих це назвати не можна. Вдивляючись у фотографії героїв, вбитих режимом Януковича і розміщених на стенді перед будинком районної ради, стараєшся збагнути: чому на третьому році після Революції гідності головну посаду в тому будинку обіймає  людина, яка уособлювала той режим. Логіка підказує -  щось треба змінювати: або стенд, або людину! 

    Стенд, звичайно, ніхто змінювати не буде. Тож не впадаймо в розпач – і все подолаємо! Як подолали , здавалося б, незбориму силу московських служак оті одержимі патріоти, що творили Майдан, а тепер творять нову Україну.

    Час незворотний, він  завжди на стороні  молодих і небайдужих. Коли чуєш “Слава Україні!”, а на центральних площах наших міст і сіл з’являються  пам’ятники українським героям, коли люди з минулого, поклавши руку на серце (чого вони ніколи не робили), хоча й вимушено, але співають наш славень, тоді відчуваєш, що той  жертовний шлях, обраний тобою, був єдино вірним і правильним.

     Героям Небесної Сотні  випала не найгірша смерть – вони віддали життя за Україну! За ту, за справжню Україну! За Україну, яку ми повинні збудувати і якою можна буде щиро пишатися.

     Вічна слава Героям Революції гідності!  Слава Україні!!!

А. Щербина

21.11.2016р. 

Шановні жителі Миронівщини!

     У лютому 2014 року при обранні на посаду голови районної ради, претендентом було озвучене єдине зобов’язання перед присутніми в залі громадянами – сприяти у розслідуванні злочину перед громадою, перед державою та суспільством вцілому на виборах 2012 року. Нагадаємо: тоді на великих дільницях району було спотворено результати виборів – просто переписано протоколи на користь Партії регіонів та О.Онищенка, кандидата від цієї партії (їм добавлено від 300 до 700 голосів майже на кожній великій дільниці).

     За даним фактом було порушено сім кримінальних справ. Щоб замести беззаперечні докази злочинів на виборах 2012 року з районного Трудового архіву було знищено 20 боксів документів (по даному злочину  також порушено кримінальну справу за № 12015110220000393). Вже давно всім зрозуміло, що масштабне спотворення результатів виборів (та й знищення документів) відбувалося, як мінімум з відома бувшого керівництва райдержадміністрації.

     Кримінальні справи хоч і порушені, але не розслідуються. Чому? Тому, що існують «договорняки» на найвищому рівні! Кукловодам із так званого блоку Петра Порошенка будь-якою ціною необхідний переможний результат на цих виборах. Для цього знову використовується весь можливий адмінресурс та бізнес, а також залучаються спеціалісти з неабияким шахрайським «досвідом» і кримінальним душком для забезпечення необхідного результату.

     Чи зможуть жителі Миронівщини розібратися у цій виборчій вакханалії? Думаємо, що, в усякому разі, спробують. 

У МИРОНІВЦІ ЛЮБЛЯТЬ ЦИФРИ З ДВОМА НУЛЯМИ

       Вітчизняні та закордонні спос­терігачі зафіксували немало пору­шень порядку прийняття та розгляду документів дільничних виборчих комісій, транс­портування і передачі ви­борчих доку­ментів до ок­ружної вибор­чої комісії в одномандатному виборчому окрузі № 93 з центром у м. Миронівка.

      Не забезпечення відкритості, про­зорості та демократичності виборів народних депутатів виборчими комі­сіями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування для нас, українців, не новина. Однак пору­шення виборчого законодавства під час голосування та підрахунку голосів на виборчих дільницях Миронівського мажоритарного округу б’є всі рекорди. Різниця між цифрами у протоколах, зібраних опозиційними партіями для паралельного підрахунку голосів, та цифрами, опублікованими на сайті ЦВК по окремих дільницях сягає від 100 до 700 голосів! А на деяких з них, вже після закриття, явка стрімко зросла від 60 до 90%. Такі "погрішності" допустили 10 дільниць Миронівського району!

      Вибори в окрузі проходили "під пиль­ним наглядом" місцевої влади. На діль­ницях під час підрахунку голосів були присутні "найактивніші" голови сіль­ських і районних рад з бейджиками спостерігачів від преси. Вони ж підво­зили членів деяких дільниць до ОВК, чергували біля неї до ранку.

      У порушення вимог п. статті 94 За­кону України "Про вибори народних депутатів України" голова окружної виборчої комісії після розпечатування пакетів з протоколами дільничних ви­борчих комісій не оголошувала зміст виборчих протоколів, а віддавала їх для перевірки на ком-п'ютері. Після цієї перевірки біль­шість протоколів повертались на "уточнення". Ці протоколи віддавались присутнім членам ДВК на руки, а не залишались на зберіганні у окружній виборчій комісії, що також є грубим порушенням вимог п. 7 ст. 94  Закону України.

      "Уточнення" вносились по кілька разів двома-трьома членами ДВК, які не виходили з приміщення ОВК. Це свідчить про наявність у присутніх в окружній комісії членів ДВК пустих бланків протоколів та печаток, підробку ними підписів інших членів ДВК і викликає недовіру щодо правдивості та істинності інформації, що її містять остаточні протоколи.

ВЛАДА ЗАХИЩАЄ ФАЛЬСИФІКАТОРІВ

      28 жовтня 2012 року в Україні відбулися вибори до Верховної Ради України. Якщо взяти в цілому, гро­мадяни висловили фактично недовіру нинішній партії влади. Але влада вкотре витерла ноги об Закон та Конституцію.

      Виявилося, що цей режим занадто хамський, занадто бандитський, а суспільство занадто пройняте брех­нею, лицемірством та продажністю.

Миронівський р-н лідер у фальшуванні виборів

      Як свідчать документи, багато лю­дей, які працювали у виборчих комісіях, наплювали на мораль, присягу та здоровий глузд. Чимало членів комісій підведені цією владою під кримінал.

      Частина учасників виборчого про­цесу (спостерігачі, члени виборчих комісій) та інші небайдужі громадяни району, які дізналися про кричущі фальсифікації, 19 листопада 2012 року вийшли під стіни Миронівськоїадмі­ністрації з вимогою до депутатів ра­йонної ради підтримати депутатський запит до прокуратури Миронівського району про проведення перевірки порушень, допущених під час прове­дення підрахунку голосів і встановлен­ня результатів виборів, та притягти винних до відповідальності.

      Люди вважають, що скоєно злочин не тільки проти громади Миронівського району, а й проти держави та суспільства в цілому.

      Але так не вважає голова райдержадміністрації Усик B.C., яка виступила на захист фальсифікаторів. Таким чином фракція Партії регіонів у раді проголо­сувала проти депутатського запиту. Присутні у залі засідань представники громади вперше зіткнулися з таким цинізмом та наглим глузуванням місцевих депутатів над тим, що в цивілізованому світі прийнято на­зивати цінностями.

      Ми вкотре переконалися, що ни­нішня влада тільки легітимізує без­законня.

      Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (Місія спосте­реження за виборами) оприлюднила проміжний звіт за післявиборний період (9 листопада 2012р.) в який потрапили 12 дільниць з Миронівського району, де виникли серйозні проблеми під час встановлення під­сумків голосування внаслідок по­рушень. Тому комітет із протидії фальсифікаціям наполягає на проведенні розслідування по дільницях: № 320697 (дільнична виборча комісія по вул. Ле­ніна. 117, м. Миронівка, голова ДВК Г.О.Татарінова); № 320698 ( ДВК по вул. Леніна, 60 м. Миронівка, голова ДВК О.В.Подокопна); № 320700 (ДВК по вул. 40-річчя Перемоги, 33 м. Ми­ронівка, голова ДВК Р.В.Кудревич); № 320701 (ДВК по вул. Коцюбин­ського, 10 м. Миронівка, голова ДВК Л.В.Божок); № 320702 (ДВК по вул. Чкалова, 54 м. Миронівка, голова ДВК Л.М.Копил); № 320705 (ДВК с. Владиславка, голова В.І.Шевченко); № 320711 (ДВК Б\К с. Зеленьки, голова С.І.Осадча) № 320721 (ДВК Б/К с. Маслівка, голова ДВК Л.В.Мані-ленко); № 320727 (ДВК с. Пустовіти, голова ДВК O.A.Мороз); № 320728 (ДВК с.Росава, голова ДВК А.О.Шин-каренко); № 320729 (ДВК с.Росава, голова ДВК Н.О.Шайда); № 320731 (ДВК с.Центральне, голова ДВК Т.Є.Чайка).

      О. Даниленко, депутат райради

А ДЕ Ж - "ПОЧУЄМО КОЖНОГО" ? НЕВЖЕ АМНЕЗІЯ ?

      Прийшовши до влади, Янукович та його "вертикальна" команда навіки забули свій лозунг "Почуємо кожного". Тож марно було сподіватись, що владна верхівка, не кажучи вже про місцевих чиновників, адекватно відреагує на масові звернення щодо брутальних порушень Закону "Про вибори народних депутатів України" та притягне винних у фальсифікаціях і махінаціях до кримінальної відповідальності.

      Місія міжнародних спостерігачів Світового Конгресу Українців заявляє, що значні затримки підрахунку голосування та істотні розбіжності між офіційними протоколами і результатами, які розмістила ЦВК на своєму сайті, ставлять під сумнів достовірність результатів виборів у багатьох окружних виборчих комісіях. "Є свідчення про фальсифікації на користь провладних кандидатів. Суди так само відмовляються розглядати відповідні позови з технічних причин та не забезпечують проведення справедливого судового розгляду", — йдеться у заяві.

      Виходить, що опозиційним силам новообраної Верховної Ради доведеться не лише розслідувати факти виборчих фальсифікацій, а й серйозно братися за лікування представників нинішньої влади від амнезії.

      Вибори до Верховної Ради України відбу­ваються, але вони далекі від демократич­них.

      У мажори­тарному ви­борчому окрузі № 93 з центром у м. Миро­нівка Київської області, по якому я йду кандидатом у депутати Вер­ховної Ради, відбуваються численні по­рушення та неприкрита фальсифікація підсумків волевиявлення народу членами ок­ружної виборчої комісії.

      Протоколи з виборчих дільниць, в яких за попередніми підрахунками я перемагаю, окружною виборчою комісією не приймаються. Члени окружної комісії відправляють ці протоколи на "уточнення", порушуючи процедуру порядку прийняття та розгляду документів дільничних комісій, а також порядку транспортування і передачі виборчих документів до ОВК.

      Керівництво окружної виборчої комісії не забезпечило виконання закону щодо відкритості, прозорості та демо­кратичності в діяльності дільничних виборчих комісій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Відбувається порушення виборчого законодавства під час голосування та підрахунку голосів.

      У. Мостіпан, народний депутат України. ЗО. 10. 2012р.

      (З депутатського звернення до Президента України щодо порушень виборчого законодавства)

      ...31 жовтня 2012 року о 02 год. 36 хв. окружною виборчою комісією одномандатного виборчого округу № 93 були встановлені підсумки голосування у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу № 93, про що були складені протоколи про підсумки голосування, копії яких додаються.

      Дані підсумки голосування були встановлені з порушенням ст.ст. 94-96 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

      Зібрані нами для паралельного підрахунку протоколи з мокрими печатками, які надавались членам ДВК від опозиційних партій, показали, що у процесі обробки протоколів у ОВК на ряді дільниць йшла підміна результатів. Так, на дільниці № 320967 — Партія регіонів та її мажоритарний кандидат отримали плюс 700 голосів, на дільниці № 320095 — плюс 60 голосів, на дільниці № 320698 — плюс 500 голосів, на дільниці № 320700 — плюс 500 голосів, на дільниці № 320701 — плюс 250 голосів, на дільниці № 320702 — плюс 700 голосів, на дільниці № 320705 — плюс 168 голосів, на дільниці № 320711 — плюс 27 голосів, на дільниці № 320721 — плюс 150 голосів, на дільниці № 320727 — плюс 300 голосів, на дільниці  320728 — плюс 300 голосів, на дільниці № 320729 — плюс 110 голосів, на дільниці № 320731 — плюс 500 голосів, на дільниці № 320832 — плюс 60 голосів. 90 голосів зникло на дільниці № 320705.

      Вищезазначені порушення були зафіксовані в Актах про порушення виборчого законодавства від 29-31 жовтня 2012р., копії яких додаються, а також фрагменти відеозапису безперервного засідання.

      На підставі викладеного і, керуючись статтями 108-110, пп.2, 3 ч.5 ст.113 Закону України "Про вибори народних депутатів України", прошу:

      1. Провести перевірку та надати правову оцінку діяльності окружної виборчої комісії виборчого округу № 93 в частині виборчих дільниць №№ 320095, 320697, 320698, 320700, 320701, 320702, 320705, 320711, 320721, ЗЭД727, 320728, 320729, 320731, 320832.

      2. Встановити та притягти до кримінальної відповідаль­ності винних осіб, що сфальсифікували результати волевияв­лення громадян та порушили виборче законодавство.

      8 листопада 2012р. У.М.Мостіпан

      (Із скарги Генеральному прокурору України)