«ПОКРАЩУЮТЬ ЖИТТЯ»
Шановна Орисе Федорівно!
В зв’язку з закінченням 19 жовтня 2011 року терміну оренди житлового будинку по вул. Дзержинського, 49 керуючись п. 4.1.; 4.2, ЗАЯВЛЯЄМО про намір розірвати договір оренди будинку від 19 жовтня 2009 року, та повідомляємо про припинення цього договору на новий термін. Просимо звільнити будинок до 21 жовтня 2011 року та передати його Орендодавцю у відповідності з умовами договору.
Генеральний директор СТОВ «Агросвіт» В.П.Даниленко
Ось такий лист отримала вчитель української мови та літератури Карапишівської ЗОШ з двадцятисемирічним стажем Орися Федорівна Щербина незадовго до свого професійного свята. Не думаю, що прочитавши таке, нормальна людина залишиться спокійною і врівноваженою, щоб «сіяти добре, розумне, вічне».
Розповідає Орися Федорівна:
- Я сільська вчителька. Приїхала по закінченню університету за направленням у село Карапиші в 1984 році. Мене, як молодого спеціаліста, забезпечив колгосп ім. Щорса житлом на основі тодішнього законодавства про житло.
Працювала сумлінно. Постійно займалась громадською роботою. Була активною учасницею художньої самодіяльності при місцевому будинку культури.
У 1997 році перейшла жити у інший будинок що по вул. Дзержинського, 49, наданий мені АТ ЗТ «Карапиші» на умовах усної домовленості. Однак зверталась до А.С.Даниленка, тодішнього керівника господарства, пізніше до В.П.Даниленко, щоб оформити документи на викуп. Мене запевнили, що згодом це можна буде здійснити.
Проходив час. Мінялись закони. Житловий комплекс у державі підлягав передачі у комунальну власність. Багато моїх колег, які проживали, як і я, у будинках, що підлягали безоплатній передачі у комунальну власність, вже й забули за цю проблему.
Тому я вкотре звернулась до керівника господарства щоб вирішити це питання. Натомість, у 2006 році отримала попередження про трьохденний термін виселення за невчасну сплату квартплати. До речі, оплату за проживання я сплачувала у касу СТОВ «Агросвіт».
А от найбільша небезпека залишитись на вулиці постала у 2010 році. Почали надходити усні, а далі письмові попередження про виселення мене із будинку.
Звернулась з офіційним листом до депутата обласної ради В.П.Даниленко з проханням приватизувати чи продати по залишковій вартості будинок. Адже прожила в ньому 14 років. У відповідь отримала пропозицію переселитись у інше житло, яке ніби мені повинні надати.
Прокурор Миронівського району, до якого зверталися депутати районної ради, дав чітку відповідь: «Згідно норм законодавства, підлягають безоплатній передачі у комунальну власність житлові будинки, які упродовж 1995-199 років були придбані колективним сільськогосподарським підприємством «Карапиші» та його правонаступником – закритим акціонерним товариством «Карапиші».
Тут у мене зажевріла надія.
Але у вересні знову надійшов лист за підписом В.Даниленко з «проханням» звільнити житло до 21 жовтня…
Та й це не все. Постала ще одна проблема. Сільський голова С.В.Руденко не підписує вже виготовлений державний акт на земельну ділянку, коментуючи це тим, що город, який я обробляю 14 років, належить будинку, що є власністю СТОВ «Карапиші». А СТОВ «Карапиші», у свою чергу, подало позов до Миронівського районного суду, щоб той лишив мене права на цю ділянку. 18 жовтня в мене можуть відібрати ще й землю.
Зверталася до голови райдержадміністрації, голови районної ради. Та все марно...
__________________________________________________________________
Отак представники держави, депутати обласної ради, сільська влада дбає про сільського учителя з 27-річним стажем роботи.
ЦИТАТА «Народний учитель, учитель народу – серце і сумління села, зразок і предмет наслідування для дитини, достойний, чистий, авторитетний, ушанований батьками, - нема, нема у нас народного учителя. Ми зробили з нього безправного попихача будь-якого голови колгоспу, будь-якого дядька, і потонула молодь у неуцтві, безхарактерності, слабкодухості, безвідповідальності і нехлюйстві».
О.Довженко (10.09.1894 – 25.11.1956) Видатний кінорежисер, письменник-сценарист.
