ВИБОРИ-2012

ХТО І ЯК ІДЕ В ПАРЛАМЕНТ

      28 жовтня 2012 року відбудуться вибори до парламенту. Їх рекламують як очищення  Верховної Ради. Тобто на попередніх виборах парламент так запаскудили, що його треба негайно очищати! Очевидно, що не йдеться про реформування Системи. Повинні лишитися непорушними безвідповідальність і безкарність владної верхівки. Натомість має відбутися чергова ротація, тобто деяка зміна конфігурації кланів навколо «державного пирога».

      Якщо народ України хоче змінити свою долю на краще, він повинен це зробити. Для цього необхідно і достатньо зрозуміти, що головним чинником поведінки людей у будь-яких обставинах є Моральність.

      Моральність повинна стати під час виборів як мірилом оцінки кандидатів і партій, так і критерієм власної поведінки. Хай люди більше довіряться своїй інтуіції, і вона підкаже, хто гідний стати депутатом, а хто на, яка партія буде боротися за права людей, а яка буде набивати гаманці, розкрадати бюджет.

      Звісно, що кандидати й партії будуть клястися майже на Біблії, що вони «ніколи, нікуди, а тільки для людей». Але варто зазирнути в їхнє минуле. Все, що було в минулому, повториться в майбутньому. Якщо крав, то буде красти, якщо обіцяв і не виконав – не виконає ніколи, якщо був бундючний – таким і помре.

      Ті, хто планує обдурювати й зомбувати, повинні зрозуміти, що вільна, незалякана України потрібна їхнім дітям і онукам. Інакше їх життя буде проходити в кращому випадку за високими парканами, в оточенні охорони і в броньованих авто під похмурими поглядами людей.

      Громадяни України повинні зрозуміти – саме від них буде залежати майбутнє.

      Період підготовки до виборів і їх проведення в жовтні цього високосного року є предметом висвітлення та уваги рубрики «Вибори-2012».

      Приєднуйтесь!

БЕРІТЬ, СПОЖИВАЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я!

І НЕ ДЯКУЙТЕ «БЛАГОДІЙНИКАМ»!

БО ВОНИ ВАС НЕ ПОВАЖАЮТЬ!

      Нічого нового й оригінального не вдалося придумати тим, хто ще напередодні Нового року та Різдва Христового заявили про свої наміри обиратися до Верховної Ради сьомого скликання в деяких мажоритарних округах. Тому й скористалися вже звичним способом, завдяки якому олігарх Л.Черновецький двічі ставав «мером усіх киян».

      Нардеп від Партії регіонів Максим Луцький організував підкуп виборців у Солом’янському районі столиці. Він розмістив свою фізіономію на шампанське, яке роздавали киянам, та на упаковках препаратів, які призначені для лікування судинних захворювань головного мозку і видаються хворим безкоштовно.

      Луцький не єдиний, хто вже віднині «дбає» про вибори. Нещодавно в Інтернеті з’явилося відео, на якому колишній секретар Київради Олесь Довгий, який також балотуватиметься, за мажоритаркою від Партії регіонів, агітує київських бабусь, роздаючи їм продуктові пайки. На новорічному ранку в одному з дитсадків Дніпровського району діти отримали пакунки, на яких великими літерами написано, що «презент» саме від Довгого.

      Миронівський виборчий округ «ощасливив» депутат Київської обласної ради від згаданої вже партії Олександр Онищенко (в Інтернеті – Кадиров Олександр Раджабович): дітям – новорічні подарунки, людям похилого віку – продуктові пайки. У великому целофановому пакеті виборці побачили олію, борошно, цукор, вермішель, м’ясну консерву та неповну біографію благодійника. На деяких продуктах наклеєно логотип фонду «Родина», засновником якого є названа особа. 

Економічна стратегія району на 2012 рік. Реформатори чи комбінатори?

      Якщо державний бюджет 2012 року приймався в основному для олігархів та силовиків, то при прийнятті програми соціально-економічного розвитку та бюджету Миронівського району, районна влада взяла за основу донецькі принципи ведення справ або ж принципи великого комбінатора.

      В ст. 21 Регламенту роботи Миронівської районної ради говориться про те, що «проекти програм соціально-економічного та культурного розвитку, районного бюджету вносяться в райраду головою райдержадміністрації не пізніше як за 20 днів до їх розгляду на сесії». Але, якщо верховна влада ігнорує Конституцію України, то чому б місцевій не проігнорувати Бюджетний кодекс і свій власний Регламент? Що вона успішно й зробила, проголосувавши бюджет району фактично з голосу.

      Які ж фінансові цікавинки будемо мати цього року?

      У межах жорстко регламентованого фінансового документу згори, місцева влада у рік виборів вирішила різко збільшити фінансову підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів з 3,2 тис. грн. до 55 тис. грн. На разі невідомо, яким чином це вплине на виконання їх основної функції – захищати законні соціальні права ветеранів, дітей війни та чорнобильців. Засоби масової інформації одержали 220 тис. грн. (в минулому році – 60 тис. грн.). Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян Миронівського району після голосування в раді були змінені адміністрацією абсолютно по всіх пунктах.

      Субвенція на утримання сільських бібліотек затверджена в сумі 564 тисячі гривень, що на 138 тис. грн. більше, ніж минулого року. Натомість, ще не висохла фарба на рішенні районної ради, як адміністрація підносить різдвяний подарунок бібліотекарям у вигляді скорочення заробітних плат. Власне, деякі працівники і заслуговують на це, якщо власноруч підписують відповідні заяви.

      Того року Миронівською райдержадміністрацією запропоновано інвестиційні проекти, в тому числі і незавершене будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу м. Миронівки. Але в перелік об’єктів, що фінансуються в 2011 році з державного бюджету, було включено реконструкцію ЗОШ та спорткомплексу в с. Карапиші загальною кошторисною вартістю 13 млн. 613 тис. 59 грн. Комплекс готовий до експлуатації, але в програмі розвитку фізкультури і спорту Миронівського району на 2012 рік жодним чином не говориться, як буде реалізовуватись фізкультурно-оздоровча і спортивно-масова робота на базі цього об’єкту.

      В минулорічній програмі було проголошено й завдання розпочати роботи по спорудженню водозабору з підземного джерела с. Козин. Цьогоріч наші «олімпійці» - «спритко» і «гарнюня» - вирішили освоїти 6,5 млн. грн., диверсифікуючи водопостачання м. Миронівки питною водою, вже з підводного озера села Карапиші.

      Широко рекл, як і в минулому, «не світить».

      І наостанок. Протягом 2011 раку в Київській області завдяки податковим нововведенням припинили свою діяльність 11 тис. 113 підприємців. Що буде в цьому році – побачимо. Хоча ситуація стосовно підприємницького клімату вже насторожує.

      О.Даниленко

      депутат районної ради

22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

Перемога наша є неминучою!

      На Софіївській площі у Києві об’єднані сили опозиції оголошують угоду про спільні дії заради повалення режиму Януковича.

      22 січня цього року День Соборності масово святкувала уся країна. На Софіївській площі столиці України – тій самій, де 93 роки тому проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР, - зібралося велелюбне віче опозиції. Ключова подія цього дня – це те, що політичні сили, які співпрацюють у Комітеті опору диктатурі, - «Батьківщина», «Фронт Змін», Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та багато інших партій – підписують довгожданий в українському суспільстві документ – угоду про спільні дії.

ГЕРОЇЧНА УКРАЇНА

 К Р У Т И:

                                                  94 роки тому українці кров’ю

                                                  декларували свою незалежність 

      Саме молодь найшвидше розуміє потребу готовності жертвувати своє життя за найвищий ідеал нації. Молодь повинна бути в перших лавах оборонців України. І вона була в той час, коли її було найбільше потрібно!

                                  

  27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий студентський Курінь. Він складався зі студентів Університету імені Святого Володимира (нині це Київський університет ім. Т.Г.Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів Київських гімназій. Вони майже не мали бойової підготовки. Курінь прагнув допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі отримали зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився одразу за Ніжином, на станції Крути – за 120 км від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ.

      Шанці українських бійців тяглися обабіч залізничного насипу на 3-4 км. Поряд зайняли оборону 250 досвідчених бійців Української військової школи. У Стядентському Курені було до 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старших, не дуже надійних бійців різних національностей, то українські сили під Крутами не нараховували навіть шести сотень бійців.

      Проти них рухався передовий загін військ Муравйова – 6 тисяч військових, - який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була тільки одна гармата.

      Студентським Куренем керував студент Українського народного університету Омельченко. 29 січня 1918 року бій точився цілий день, зранку до вечора. Вогнем 35 кулеметів та рушниць студенти і школярі змусили захлинутися кілька атак більшовиків. Увечері, коли закінчилися патрони, командир правого крила (Військова школа) дав наказ відступати. Ліве крило (Студентський Курінь) чи то щось переплутало, чи взагалі не почуло наказу й фактично пішло в наступ. У результаті більшість загинула під час цього неузгодженого маневру. 35 бійців потрапили в полон.

      Сімох полонених більшовики не розстріляли, а відправили в більшовицький тил. Один з них згодом дивом врятувався. Решту вбили тут же, під Крутами. Спочатку розстрілювали, а потім добивали штиками і ножами. Як свідчили селяни, що бачили страту, учень сьомого класу гімназії Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», його підхопили інші. Потім убивці привели й розстріляли двадцять восьмого, який босоніж утік до села. Хату, що дала йому притулок, окупанти спалили. Загалом втрати українців під час бою під Крутами становили близько 300 бійців загиблими.

      Втрати більшовиків оцінюють за непрямими даними. Судячи з усього, вони немалі. Через характер бою під Крутами вони, разом із пораненими, могли становити до 2 тисяч. Відомо, що до Києва з 6 тисяч передового загону більшовиків дійшли 4 тисячі, хоча по дорозі до Києва, крім бою під Крутами, інших великих сутичок не було.

      Дорога до столиці України Муравйову була відкрита. 8 лютого 1918 року він вступив до Києва, де почався червоний терор. У перший день захоплення Києва російські більшовики вбили три тисячі громадян. Розтрілювали за «буржуйський вигляд», за «косий погляд», за кожне українське слово або й просто так, як писав очевидець тих подій, поет Володимир Сосюра. Під враженням від тієї різанини Сосюра пішов у петлюрівські війська. 1944 року він написав вірш «Любіть Україну», який за «петлюрівщину» і «бандерівщину» різко розкритикував Сталін і Сосюру виключили з партіїї.

      Загалом за неповний місяць окупації червоні вбили за різними оцінками від 5 до 20 тисяч громадян (населення міста на той час не перевищувало 200 тисяч).

      Через півроку після бандитського погрому в Києві Муравйова було страчено в міжусобній бійці між більшовиками. За іншими даними, він дезертирував з більшовицьких військ і незабаром покінчив життя самогубством.

      2 березня 1918 року з Києва було вигнано російсько-більшовицькі війська, і 19 березня відбулося перепоховання згаданих вище двадцяти восьми розстріляних полонених. Їх викопали з братської могили під Крутами. Над цією могилою місцеві селяни, які одразу зрозуміли, де «наші», за власною ініціативою після бою насипали курган. Решту загиблих було поховано на полі бою, і їх до Києва уже не привозили.

      Крути – це воєнна поразка, але одночасно й моральна перемога, що примусила свідому громадськість чітко розрізняти, хто свій, а хто чужий – ворог, загарбник.

      За кілька тижнів після бою під Крутами Михайло Грушевський писав: «Недаремно пролилась кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!». Вже через рік-два після Крут під час грандіозних антибільшовицьких повстань в Україні пересічне українське село виставляло більше бійців за Україну, нвж їх було під Крутами в січні 1918 року. 

ПІЛЬГИ Й НАДБАВКИ ПЛАТИТИМУТЬ, ЯКЩО… БУДУТЬ ГРОШІ

ПІЛЬГИ Й НАДБАВКИ ПЛАТИТИМУТЬ, ЯКЩО… БУДУТЬ ГРОШІ

                Насамперед слід відзначити гіркий «новорічний подарунок», який режим Януковича зробив для чорнобильців, сімей і дітей загиблих ліквідаторів аварії, учасників бойових дій, учасників війни, інвалідів війни, а також членів їх родин, ветеранів праці та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, працівників шахт і гірничих підприємств, дітей війни, колишніх неповнолітніх в’язнів концтаборів та інших соціально незахищених верств населення. «Під ялинку» цим людям депутати поклали «дари», які коротко можна сформулювати так: усі пільги та надбавки виплачуватимуть не в обов’язковому порядку, а лишень… якщо будуть гроші в Державному бюджеті та бюджеті Пенсійного фонду. Себто, уряд не перейматиметься, якщо можливості виплатити ці кошти – не буде. Оскільки Державний бюджет, образно кажучи, «тріщить по швах», навряд чи найбідніші та незахищені верстви населення отримають допомогу від держави. Сподіватися на «безкоштовну» медицину цим людям також не слід, оскільки на неї витрати скорочують майже на 2 млрд. грн. 

НАСЛІДОК «ОПТИМІЗАЦІЇ»

      Тільки завдяки деяким телеканалам Миронівщина довідалася про незвичайну подію: 19 січня шкільний автобус, що віз дітей з обох Букринів та Ходорова, потрапив у ДТП. На підйомі між селами Ходорів і Грушів він зійшов з дороги і перекинувся. Слава Богу, обійшлося без жертв. Одна вчителька отримала струс мозку, ще одна та водій мають значні травми. Деякі діти одержали незначні пошкодження. Усі пережили потужний шок.

      Хто ж винуватий? Школа?! Ні! Школа не повинна відповідати за низькоякісні автобуси, за неякісне пальне, брак запчастин, нікудишнє сервісне обслуговування, за незадовільний стан доріг.

      Всі необхідні ресурси для забезпечення доставки дітей до школи мають органи влади. Саме вони мають усі повноваження. Їм і відповідати! І не дивно чому в Миронівці довідуються про таку подію з Києва. Місцеві ЗМІ бояться, що така новина покаже головного державного чиновника району з негативного боку. Бо воно й справді - якою б не була причина ДТП: чи то погано розчищена дорога, чи то невідповідність автопокришок порі року, чи то якість або кількість пального – відповідальною є Усик В.С.

Але всі розуміють, що вона відповідати не буде, бо є «гідним» представником теперішнього державного апарату, якому доля дітей байдужа.

      Влада базує своє існування, крім іншого, і на економії дитячих коштів. Інакше не можна пояснити повальну «оптимізацію» сільських шкіл. І наша пані теж приклала до цього свою руку, підступно закривши проти волі громади Малобукринську школу за чотири дні до початку навчального року.

      Нещасні батьки букринських школярів. Тепер вони вимушені щодня відправляти своїх дітей в небезпечну подорож до школи.

      Хочеться подякувати водію, який своєю кмітливістю, старанням та умінням зумів звести до мінімуму наслідки аварії.

      Мирон Івський