Щиро вітаємо, з Новим 2012 роком та Різдвом Христовим!

Щастя Вашим оселям, радості Вашим родинам, щасливої долі Вашим дітям!      Сподіваємося, що Творець пошле Вам мудрість і зваженість у прийнятті рішень на життєвих перехрестях, подарує довголіття і здоров’я, роботу і заробіток, наповнить Ваш дім своїм благословенням і всім, що необхідно для людського існування.

ГОЛОВНА ЯЛИНКА РАЙОНУ

      З метою підготовки та проведення новорічних свят у м. Миронівка в жовтні місяці було вирішено встановити ялинку на центральній площі міста. Спільно із спеціалістами комунального підприємства «Миронівка-благоустрій» вирішили виготовити металевий каркас та забрати головну ялинку шляхом набору з гілля сосни. Задумане, на мою думку, вдалося реалізувати на належному рівні.

      На каркас використано близько ста метрів труб різного діаметру. Частково їх безкоштовно надали директор ВАТ «Миронівський авто агрегатний завод» Притула В.В. та директор КПТМ «Миронівкатепломережа» Куцак О.С., а частину було закуплено. За роботу взялися працівники комунального підприємства «Миронівкаблагоустрій» Укаженко М.Д., Рядінський В.В., Шуст А.М., Кузьменко О.І., Герасименко О.В. Вже за два тижні каркас ялинки довжиною 12 метрів був зварений.

      Лісничий Маслівського лісництва ОП «Ржищівський лісгосп» надав гілки сосни для формування ялинки.

      Підприємець Деньга Р.М. закупив 150 метрів гірлянди, іншими підприємцями, під організаційним керівництвом Сосюри М.В. та жительки міста Павлюк С.О., було зібрано кошти в сумі 10 тисяч гривень, на які були придбані прикраси на ялинку.

      Спільними зусиллями на центральній площі Миронівки 19 грудня, засяяла наша святкова красуня – Новорічна ялинка.

      Шановні жителі міста! Користуючись нагодою, від усього серця вітаю вас із світлими святами – Новим роком та Різдвом Христовим! Новорічні свята – це завжди казка, сповнена надіями та найзаповітнішими мріями. Тож нехай Новий 2012 рік стане роком нових досягнень, вражень, успіхів, добрих змін. Нехай здійсняться численні побажання здоров’я і щастя, що їх так щедро зичать у ці святкові дні, щоб ступивши на поріг ваших осель, вони принесли разом із дзвінкою колядкою силу духу, злагоду та достаток!

      З повагою міський голова м. Миронівки В.М.Савенко

ТРАДИЦІЇ

«ХОДИТЬ СВІТОМ ДОБРОТА МИКОЛАЯ…»

                    Через поле, через гай

                    Йде до діток Миколай,

                    У білесенькій торбинці

                    Він для всіх несе гостинці

      На Україні зимового Миколая відзначали особливо врочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. «Добрий» Миколай заходив вночі у кожну оселю, щоб залишити для слухняних дітей подарунки, а для непослушних – різку (хоч таких майже не було у родинах).

      У школах також влаштовували цікаві вистави, де головною дієвою особою вважався святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив меткий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були непослушними. Преамбула таких вистав закінчувалася тим, що добрий Миколай завжди вибачав дітям і щедро обдаровував їх.

      Як повідомила К.Л.Залевська, методист РБК, на основі добрих традицій нашого народу 19 грудня у Миронівці, в будинку культури, було організовано свято «Ой хто, хто Миколая любить». Зібралась малеча із усього району: діти з багатодітних сімей, діти-інваліди, сироти, напівсироти…

      Розпочала урочистості голова Миронівської РДА В.С.Усик. А далі, як і годиться, з’явився головний персонаж свята – чудотворець Миколай. У його присутності на сцені відбувалося дійство. Діти декламували, співали, інсценізували… З їхніх уст лунали пісні «Величальна  Миколаю», «Святий Миколай», «Доброта Миколая» та інші твори. А підготували цей концерт учні Миронівської школи мистецтв та Миронівського центру дитячої та юнацької творчості. Під керівництвом О.А.Гончаренко, Л.О.Голубенко, О.А.Вахрушевої, О.А.Скопець, І.М.Харченко, З.В.Трачук учні продемонстрували справжні таланти України.

      Глядачі у піднесеному настрої від побаченого щедро аплодували молодим артистам. Усім запрошеним дітям святий Миколай подарував солодкі гостинці. 

ОСВЯЧЕННЯ ХРЕСТІВ

      В неділю, 11 числа цього місяця, в місто Миронівку прибув владика Митрофан і освятив хрести на куполах новозбудованого храму Благовіщення Пресвятої Богородиці біля лікарні.

      В молитві брали участь духовенство та багато мирян, які отримали благословення від владики і прикладалися до хрестів. Їх всього два: один для купола церкви, інший – для куполу дзвіниці. Ще зовсім недавно, 17 жовтня, владикою була закладена капсула у фундамент церкви, а сьогодні з Божою допомогою та допомогою великої кількості хороших людей, куполи храму прикрашають наше місто і хрести височать, оберігаючи і благословляючи кожну віруючу людину.

      Архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан та настоятель храму протоієрей Роман Губка висловили подяку всім, хто бере участь у будівництві храму.

      Божого Вам благословення, здоров’я, миру та любові на многії літа, дорогі браття і сестри!

      Настоятель храму протоієрей Роман Губка.

Цікаво

      НА ГОРОДІ КАЧАТА            НА ГОРОДІ СТОВПЧИКИ

      РОДИ, БОЖЕ, ДІВЧАТА      РОДИ, БОЖЕ, ХЛОПЧИКИ

                                                                                   (З фольклору)

      Як повідомила Начальник відділу реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області МІНЮК Н.А., протягом січня-листопада нинішнього року в районі народилося 336 немовлят (в 2010 році – 388). І хоча держава надає неабияку грошову допомогу в зв’язку з народженням дитини, скажемо відверто: наші предки в цьому питанні були набагато спритнішими, про що є документальні свідчення.

      «Всякий базар і містечко в землі козаків повне мешканців, особливо маленьких дітей.

      Кожне місто має, можливо, до 40, 50 і більше тисяч душ; але діти численніше трави і всі вміють читати, навіть сироти.

      У них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей юними і з цієї причини вони численніші зірок небесних та піску морського.

      Ти побачиш, читачу, в будинку кожної людини до десяти і більше дітей з білявим волоссям на голові. Вони погодки і йдуть сходинками зростим один за іншим, що ще збільшувало наше здивування.

      Діти виходили з будинків подивитися на нас, але більше ми на них милувалися: ти побачив би, що великий стоїть скраю, біля нього нижче його на п’ядь, і так все нижче і нижче до самого краю. Нехай буде благословенний їхній Творець!

      Вони численні, як мурахи, і незліченніші зірок. Подумаєш, що жінка у них буває вагітна і народить три, чотири рази на рік і щоразу по три, по чотири немовляти разом.

      Але вірніше те, як нам говорили, що в цій країні немає жодної жінки безплідної через властивості тутешньої води», - писав про Україну у 1654 (рік Переяславської ради) очевидець – Павло Халебський, син і секретар православного Антіохійського патріарха (Сирія).

ЗАЛИШАЄМО ЗА СОБОЮ ПРАВО

      Чорнобильці навіть не помітили, як опинилися втягнутими у дуже низькі практики застосування законів, як аморальність стала нормою.

      Для боротьби із незадоволеними влада давно опанувала примітивний, але дієвий прийом: зроби найгірше, а потім – трохи попустити. Прийом спрацьовує майже завжди. Бо влада впевнена, що все вирішують гроші. Що всі протести проти них – оплачені й організовані «провокаторами». Що честь, совість, обов’язок і закон – порожні слова. Для них слово «правильного пацана» - закон. Це також діагноз і вирок нашому суспільству, його знівеченій громадській самосвідомості та нашій потворній системі пріоритетів. Прикро, але ціна громадянської позиції все ще залишається невисокою.

      14 грудня в Миронівці, як і по всій країні, «вшанували» учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, забравши в них Закон 796-ХІІ та судові рішення, натомість нагородили Постановою КМУ № 1210. А закріпили оборудку пам’ятним знаком. Та ще прозвітували про це на сторінках газети. Владі життєво важливо було закінчити цю історію саме так.

      Відкидаючи будь-які можливі завчасні звинувачення в тому, що ми самоусунулися від коментування подій з вирішенням пільгових категорій пенсіонерів, тимчасовий Комітет із захисту соціальних прав громадян Миронівського району прийняв резолюцію, де, зокрема, йдеться: «…у відповідності із встановленими Конституцією України правами, вимагаємо наступне:

-         нараховувати і виплачувати пенсії інвалідам чорнобильцям виключно у

відповідності з нормами статей 50, 54, частини 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ;

-         негайно поновити виплату пенсій в розмірах призначених за рішенням судів та

погасити по них заборгованість;

-         визнати заяви Азарова М.Я. і Тігіпка С.Л. про значне підвищення з 01.01.2012р.

інвалідам чорнобильцям пенсій, перерахованим у відповідності з положеннями Постанови № 1210 – такими, що не відповідають дійсності.

      У випадку, якщо наші порушені права на пенсійне забезпечення у відповідності з нормами Закону України № 796-ХІІ в найближчому майбутньому не будуть поновлені, ми залишаємо за собою право всіма доступними законними способами відстоювати їх і будемо вимушені перейти до активних дій».

      О.Даниленко, депутат районної ради

ПОЗИЦІЯ

ХТО І ЯК ЗАРОБЛЯЄ КОШТИ НА ГАЗЕТІ «МИРОНІВСЬКИЙ КРАЙ»

      Згідно статуту редакції газети «Миронівський край» її співзасновниками є Миронівська райдержадміністрація, Миронівська районна рада та колектив редакції.

      На даний час фінансування газети «Миронівський край» із місцевого бюджету виросло із 30 тис. грн. до 150 тис. грн.

      Лишається тільки здогадуватися, з чим пов’язане таке фінансування, адже, наскільки відомо, підписка на 2012 рік у порівнянні з нинішнім роком впала майже у два рази.

      Окрім бюджетного фінансування газети, остання має прибутки від розповсюдження реклами, приватних публікацій, поздоровлень тощо.

      У п. 8 розділу VІІ статуту газети зазначено: «Ціни за оголошення, рекламу, поздоровлення тощо встановлюють Співзасновники за поданням редактора. Ціни можуть бути також і договірними, відповідно до складених угод».

      Ціни мають бути затверджені співзасновниками, тобто Миронівською РДА та райрадою, проте, на підставі того, що ціни можуть бути також і договірними, редакції газети (на чолі з редактором Каплею М.К.) фактично надане право за окремі публікації встановлювати ціни на власний розсуд, що навіть не виключає публікацію безкоштовних статей та реклами різної спрямованості.

      Мною було направлено депутатське звернення редактору газети з цього питання. В ньому містилась вимога про надання офіційної інформації щодо того, яку суму коштів газета «Миронівський край» отримала за публікацію рекламних оголошень та приватних статей за певні періоди. Звернення було відправлено поштою рекомендованим листом, проте редакція відмовилась його отримувати.

      Після цього мною було направлено відповідні звернення до голови Миронівської РДА Усик В.С. та голови Миронівської райради Бондаренка М.Г. із проханням вирішити питання про надання мені запитуваної від редакції газети інформації.

      Від голови адміністрації надійшла формальна відповідь, з якої вбачається те, що райдержадміністрація і райрада нібито не вправі втручатись в господарсько-фінансові справи редакції газети, хоча, згідно діючого статуту, контроль за господарсько-фінансовою діяльністю редакції здійснюють у т.ч. повноважні представники співзасновників, тобто райдержадміністрації і райради, а контроль за використанням бюджетних коштів здійснює фінансове управління райдержадміністрації.

      За таких обставин, на мій погляд, вбачається те, що співзасновники газети «Миронівський край» - Миронівська РДА і райрада свідомо сприяють редакції газети у приховуванні обставин фінансово-господарських відносин, пов’язаних із витрачанням бюджетних коштів.

      Депутат Миронівської райради Сосюра М.В.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ВІШАЮТЬ ЛОКШИНУ

      Інформаційні хмари повсякденно щедро та рясно січуть своїм дощем і без того оторопілого від реальності обивателя. Досить часто доволі брудним.

      Мудрі кажуть: хто володіє інформацією, той володіє світом. Яким же світом володіємо ми, жителі Миронівщини, одержуючи деяку інформацію з вуст очільників району та місцевих ЗМІ? На мою думку, дещо спотвореним.

      Необізнаний по суті справи пересічний громадянин сприймає будь-які повідомлення, як мовиться, на віру. Тому можна вішати на вуха не лише локшину, а все, що заманеться. Інший посвячений в подробиці озвученого (а саме в них криється лукавий), знаходить в тих повідомленнях стільки всякої всячини, що йому залишається хіба що посміятися чи обурюватись. Цікаво, як зреагуєте ви, шановні читачі, прочитавши подану нижче вже прокоментовану інформацію.

      Голова райдержадміністрації провела нараду з підприємцями. Слово «нарада» похідне від слова «радитися». Насправді ж, ніхто й не збирався ні з ким радитись. Підприємців просто поставили перед фактом змін у Податковому кодексі й не більше.

      За активну роботу нагороджено грамотою декількох депутатів районної ради. Проте, деякими з цих депутатів протягом року не було внесено жодної пропозиції.

      До дня місцевого самоврядування відзначено подякою, сільського голову с. Карапиші другого, третього та четвертого скликань. Це того Журбу, якого суд визнав винним у наданні фальшивого рішення виконкому, завдяки чому СТОВ «Карапиші» отримало право власності на приміщення торгового центру. http://karapyshi.blogspot.com/2011/05/blog-post_8669.html

      В.П.Даниленко подарувала ковдри в будинок престарілих с. Пустовіти. (Ви не повірите, але про це читаєте вже третій раз (про одні і тіж ковдри).

      За сприяння В.П.Даниленко в Карапишах відбулася безкоштовна передача житлових будинків, що належали СТОВ «Карапиші» у власність громадянам, які в них мешкають. Так, дійсно, передано декілька будинків, а це далеко не всі. Проте передача відбулася лише після того, як прокуратура району, відреагувавши на звернення небайдужих депутатів районної ради, опротестувала рішення сільської ради про визнання права власності на дані будинки за СТОВ «Карапиші». Тож, перед словом «сприяння», доречно було б вставити «вимушеного».

      Не думаю, що прочитавши декілька цих повідомлень, ви лише посміхалися…

ЛИСТ В НОМЕР

«…ДУМАТЬ ЗА ЛЮДЕЙ БЕРІТЬСЯ!»

      Герої надзвичайно популярного радянського фільму «Іронія долі…» мали добру традицію: щороку 31 грудня збиралися разом для того, щоб відвідати справжню баню – кісточки попарити та пива випити. Як благодать: шкіра стає м’якою, тіло розслабленим, а ти його віником, віником!...

      Нам банні віники не потрібні. Ні березові, ні дубові. Навіщо ж вони, коли в цілому районі не знайдеш жодної громадської лазні?

      Житель села Росава Сабадин А.П., пенсіонер, ветеран праці, інвалід зору 2 групи, повідомив нас, що звертався з цього приводу до бувшого голови райдержадміністрації П.О.Сокирка, до голови облдержадміністрації часів Ющенка пані Улянченко В.І., писав у «Миронівський край» - результат нульовий. Тепер, через нашу газету, хоче звернутися до нинішньої голови райдержадміністрації.

      «Три місяці протягом року можна помитися в річках чи ставках, а далі йдуть в хід ночви або балія. Треба питання ставити широко: лазні повинні бути в усіх селах і в Миронівці також. Владі повинно бути відомо – хто хоче працювати, той шукає можливість, а хто не хоче, той шукає причину. Це стосується в першу чергу Усик В.С., як голови адміністрації. Немає коштів в районному бюджеті – треба просити в області. Досить вже ходити брудними, ми – люди, а не свині!

      Опублікуйте мою віршовану скаргу, хай начальство почухається. Може, і не буде складно, але від душі!

Про владу і лазню

      Лазні в нас давно нема.                                      Лайки, бійки і скандали

      Зате іншого добра! -                                          І насильство, і розправи!

      Забігайлівки і бари,                                            Пани ж у «баньках» «от дихають»

      І кафешки, й ресторани.                                   І життя прекрасне мають!

      Там спиртне ллється рікою,                            «Народу слуги», схаменіться,

      Нема міліції спокою!                                          Думать за людей беріться!

БЕЗРОБІТТЯ        

ОДНА ВАКАНСІЯ – НА ДЕСЯТЬОХ

      Майже всіх, кого можна, вже звільнили, кого не можна – відправили в неоплачувані відпустки або скоротили робочий тиждень, день, врізали зарплати тощо. Центр зайнятості та практичної відсутності добротних вакантних місць (з відповідним рівнем соцзахисту і зарплатнею) чемно рахував безробітних і кому належить сплачував допомогу по безробіттю.

      Отож Миронівський районний центр зайнятості нарахував, що на одне вільне робоче місце станом на 1 грудня претендує 10 осіб (на цю дату минулого року – 9).

      На підприємствах, в установах та організаціях району зареєстровано 54 вакантних посади. В 2010 році було 41.

      На обліку в центрі зайнятості зараз перебуває 537 осіб, що на 167 осіб більше, ніж торік.

      Будемо лиш сподіватися, що гірше вже не буде ніколи. Окрім того, на носі вибори, а такі показники не підвищують рейтинги нинішньої влади.

Не кажи гоп...

      Всяка влада має звичку хвалити себе не лише за те, що вже зроблено, а й наперед, так би мовити, авансом. Нинішня місцева влада - не виняток, бо частенько передає куті меду. Та людям від цього солодко не стає.
      Підводячи підсумки соціально-економічного та культурного розвитку нашого району за 9 місяців, голова райдержадміністрації В.С.Усик оптимістично запевняла, що керівництво району докладе всіх зусиль, щоб Миронівський цукрозавод запрацював на повну потужність. Цитуємо дослівно: "В цьому році заплановано переробити 200 тисяч тонн солодких коренів. Всі корені (вирощені на території району - прим. ред.) будуть завозитися на наш завод".
      Та не так сталося, як гадалося. Завод відпрацював всього півтора місяці і переробив 57 тисяч тонн цукрового буряка, що в чотири рази менше від запланованого. А з полів району було завезено 6 тисяч тонн коренів, що хватило на два дні роботи. Решту сировини постачали з інших регіонів. Із 450 працівників лише 70 залишилися на своїх робочих місцях. 380 осіб, мабуть, подалися в центр зайнятості, одержавши 80% заробітку за вересень місяць (станом на 22 листопада). Ось така, виходить, арифметика. Ио яких же конкретних зусиль доклало керівництво району, щоб славний у минулому Миронівський цукровий завод запрацював на повну потужність?

Чорнобильці не припинять акції протесту

Члени Миронівського районного Комітету захисту
соціальних прав громадян під час покладання квітів
до пам'ятника жертвам Голодомору 26.11.2011 року

      З початку 2001 року судами України прийнято рішення про стягнення з органів Пенсійного фонду коштів на користь 2,5 млн. пенсіонерів, зокрема, чорнобильців і дітей війни. Всього за 10 місяців з рахунків ПФУ стягнуто за рішеннями судів 5,9 млрд. грн.

      Більшість пільг та соціальних гарантій з’явилися в незалежній Україні як наслідок виборчих маніпуляцій з метою отримання голосів виборців. Звісно, що про матеріально-фінансове забезпечення цих пільг та соціальних гарантій ніхто з народних депутатів, які продукували нові й нові пільгові норми, не турбувався. Мовляв, вибори все спишуть, головне – «покращення життя вже сьогодні».

      Про це та інше йшлося на засіданні Комітету захисту соціальних прав громадян Миронівщини, що відбулося 24 листопада. Учасники зібрання  проаналізували свою діяльність за останні два місяці та напрацювали план на перспективу.

      Даниленко О.Ю., голова Комітету: «Підкупивши електорат, влада й не думала виконувати свої, навіть закріплених законом, обіцянок. У законах про державний бюджет значна частина пільг «призупинялася», а грошове визначення решти пільгових виплат віддавалось у ручне управління  Кабінету Міністрів,  який на свій розсуд зменшував їх в багато разів  порівняно з тими, що гарантувало законодавство.

      Так тривало доти, доки громадяни не пішли в суди і не домоглися, щоби держава виконувала свої зобов’язання у повному обсязі.

      Що мала би робити нормальна влада? Виконувати рішення судів. Що зробив Кабінет Міністрів? Він подав законопроект, в якому було цинічно заховано брутальний наступ на соціальні гарантії для багатьох категорій пільговиків. Пізніше почалися масштабні акції проти скорочення пільг і соціальних гарантій з одного боку, і цинічні маніпулювання та окозамилювання влади – з іншого.»

      Подгорська О.М., член Комітету: «На початку року влада хотіла тихцем ухвалити цей закон, який тоді був під іншим номером. Чорнобильці, інваліди та ліквідатори вийшли масово на мітинги, тому законопроект «заморозили». Зараз подібний законопроект готовий уже під номером 9127.

      Суть його полягає в тому, що Кабінет Міністрів отримає  право вирішувати – виконувати чи не виконувати постанову того чи іншого суду, платити комусь компенсацію чи пенсію в новому розмірі або ж не платити. Одному регіону заплатять – інший нехай потерпить і подумає, за кого голосувати на виборах. Кабінет Міністрів – це навіть не законодавчий орган, а виходить так, що Азаров стоятиме вище усієї судової гілки влади».

      Доник І.В., член Комітету: «Деякі громадяни зверталися до Пенсійного фонду в Київській області, де їм сказали, що зараз вони виплачуватимуть пенсію в тих розмірах, які були до судових рішень. Ухвали суду до уваги не братимуться, не виконуватиметься і закон України «Про захист та соціальний статус ліквідаторів та постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС» А тому всілякі заяви  членів деяких чорнобильських організацій про те, що вдалося про щось домовитися – є  нічим іншим як порожнім звуком.

      Чорнобильці не перестануть виходити на вулиці, оскільки ситуація в державі критична. Переконаний, що сформується нова авторитетна чорнобильська організація або ж мітинги відбуватимуться напівстихійно. У жодному разі чорнобильці не припинять акції протесту, допоки не доможуться справедливості.

Свавілля

ДЛЯ ЧОГО ШТУРМУВАЛИ ЦЕРКВУ

      Минає три роки з часу найганебнішої події в історії карапишівської сільської громади років Незалежності – спроби захвату Свято-Михайлівської церкви. «Господарі села», заручившись підтримкою створеною ними ж ручної релігійної громади Київського патріархату та спровокованої завдяки патріотичним гаслам молоді, здійснили штурм  духовної святині, запевнивши їх, що церква перейде до Київського патріархату. Того разу не вийшло. Почалися судові процеси. Результат – церкву далі орендує релігійна громадя Московського патріархату, а державний акт на право власності на будівлю в кишені СТОВ «Карапиші», де левова частка належить Даниленко В.П.

      Якби хтось із пересічних громадян задумав і здійснив таку безбожну акцію, то, щонайменше, декілька років провів би в буцегарні чи в божевільні. Та попереду ще один суд – Божий.

Мені не соромно

      Газета «Миронівський край» (за 15.10.2011 р.) опублікувала інтерв’ю з головою райдержадміністрації В.Усик “Працюємо з громадою і для громади».

      Приємно читати про те, що в нашому районі результативно працюють промислові підприємства, є нові здобутки в сільському господарстві, покращується робота комунальних підприємств і т.д. Все це звичайно, завдяки простим роботящим людям, які, незважаючи на те, хто при владі, вважали і вважають працю життєвою необхідністю, засобом до існування.

      «Наближаються вибори до Верховної Ради і, на жаль, дехто, використавши ситуацію, намагається підкреслити, що щось робиться не так. Перш ніж слухати таких людей, потрібно запитати, що особисто вони зробили хорошого для покращення і розвитку життя громадян України», - говориться в інтерв’ю.

      Хто такий цей «дехто»? Чому людина, яка об’єктивно критикує дії або рішення влади, що вважає неправильними, ніколи не подобається? Нормальні лише ті, хто все і завжди підтримує?

      Скажу про себе. Я підприємець, депутат районної ради, майже 25 років реагую на будь-яке свавілля та беззаконня з боку владних структур. Мені не соромно дивитися людям в очі. Я, на відміну від інших, не одержую кошти з державного бюджету, а витрачаю немалі суми на благоустрій та допомогу тим, хто її дуже потребує. Оце і є добрі справи. І ще раз зауважте, не бюджетних грошей, а своїх зароблених. А всім представникам влади нашого району пропоную вийняти з власної кишені хоча б по одній тисячі гривень і пожертвувати їх на хорошу справу. Тоді можна буде похвалити себе на сторінках газети.

      До речі, про газету. Любов влади до неї виражається в «нормальному» грошовому еквіваленті. Порівняймо деякі видатки районного бюджету за 2010 та 2011 роки: освіта – збільшилися на 5,5% (з 28075,8 тис. грн. до 29632,9 тис. грн.); охорона здоров’я – зменшилися на 0,8% (з 18931,7 тис. грн. до 18788,9 тис. грн.); культура і мистецтво – збільшилися на 9% (з3909,2 тис. грн. до 4262,8 тис. грн.); газета «Миронівський край» - збільшилися на 150% (з 60 тис. грн. до 150 тис. грн.).

      М.Сосюра, депутат Миронівської районної ради

Проголосували одноголосно

            27 жовтня, день проведення сесії Миронівської районної ради.

      З самого ранку до приміщення райдержадміністрації почали підходити пенсіонери з копіями судових рішень на виконання листів, які мали підтвердити неналежне виконання Управлінням пенсійного фонду України у Миронівському районі судових рішень по питанню перерахунку та виплаті додаткових надбавок, доплат до додаткових пенсій згідно Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про соціальний захист дітей війни». Було зібрано близько трьох сотень цих документів.

      Депутатами, що входять до Комітету по захисту соціальних прав громадян Миронівського району, був поданий депутатський запит до прокурора Миронівського району. Запит мав бути підтриманий сесією. Депутати просили прокурора перевірити правомірність дій Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі щодо виконання судових рішень та вжити передбачених чинним законодавством заходів прокурорського реагування, спрямованих на належне виконання таких судових постанов (рішень).

      Сесія районної ради прийняла з цього питання позитивне рішення. Проголосували одноголосно. Однак пенсіонери не розходилися. Пройшовши поневіряння по пенсійному фонду, познайомившись з атмосферою в судах та інших владних установах, вони хотіли особисто «подякувати» керівнику Управління Пенсійного фонду у Миронівському районі та голові райдержадміністрації за безнадію, яку вселяє нинішня влада, замовчуючи те, що прем’єр-міністр Азаров М.Я. особисто підписав протокольне доручення Кабінету Міністрів України № 63, яким зобов’язав Пенсійний фонд не виконувати судові рішення.

      Чи зуміє прокуратура забезпечити верховенство Закону та дотримання прав людини покаже час. Але те, що Україна все більше втрачає імідж правової держави та довіру своїх громадян, вже не викликає сумніву.

Святинями не торгують!

20 жовтня на площі біля районного будинку культури жителі Миронівщини зібралися для проведення відкритих зборів зі створення ініціативної групи для підготовки проведення Всеукраїнського референдуму про ухвалення Закону України «Про землю» та розглянути стан справ щодо соціальних виплат.

До присутніх на площі звернувся голова Комітету захисту соціальних прав громадян депутат Миронівської районної ради О. Даниленко:

-                      Для того, щоб збори по створенню ініціативної групи для підготовки проведення референдуму були легітимними, нам необхідно було зібрати 200 підписів громадян. Реєстраційна комісія повідомила, що зареєструвалося 186 осіб. Отже, збори вважаю такими, що не відбулися. Люди ще не до кінця усвідомлюють глибини питання. Запровадження ринку землі – це катастрофа для України. 

       У світі голодує 1 мільярд людей. Це як 22 України разом. Вартість продуктів щомісяця зростає на 3%, а за рік 36%. Через це Українська рілля входить до десятки найпривабливіших на планеті. ХХІ століття – це війна за воду і землю. А Україна – це ласий шматок для мільярдерів.  

Нинішня влада не відстоює національні інтереси, готова здавати землі, продавати їх для власного збагачення. І потрібно докласти всіх зусиль, щоб зберегти нашу землю – єдиний ресурс, який ще тотально не розпродали за безцінь і не розбазарили. Святинями не торгують!   

Учасники зборів повністю підтримали звернення Всеукраїнського форуму громадського суспільства, який відбувся в Києві 14 жовтня до президента України та народних депутатів. В зверненні зокрема, йдеться: «Всеукраїнський Форум громадського суспільства, який відбувся 14 жовтня, керуючись ст.5 Конституції України, прийняв рішення про негайний розпуск Верховної Ради України VI-го скликання та невідкладне проведення виборів народних депутатів України. У іншому випадку ми будемо вдаватися до загальнонаціональної акції громадської непокори».

Також було вирішено провести чергову акцію біля приміщення райдержадміністрації 27 жовтня, в день проведення сесії Миронівської районної ради.

Д О В І Д К А

Загальна площа України – понад 60 млн. га.

Із них:

4% становить вода;

6% - забудовані території;

18 % - ліси;

72% - сільськогосподарські землі.

З них 44% становлять чорноземи, а це - третина чорноземів Європи та 6% - світу.