Зміни незворотні

Державна політика України у сфері місцевого самоврядування передбачає проведення кардинальних змін і системних реформ та децентралізацію влади – тобто передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. Про хід процесу децентралізації, проблеми та перспективи в коментарі депутата Миронівської районної ради, експерта з питань реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади при Українській асоціації районних та обласних рад О.Даниленка.

         На 26-му році незалежності адміністративно-територіальний устрій України базується на Указах Президії Верховної Ради УРСР (1978, 1981 років), який формувався під чисельність райкомів КПУ.

У квітні 2014 року було схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено План заходів щодо її реалізації. Одним із основних завдань Концепції є гармонізація українського законодавства з ЄС і створення ефективної системи адміністративно-територіального устрою та публічної влади.

         Для реалізації цих важливих завдань та на виконання Плану заходів було здійснено законодавче забезпечення реформи. Зокрема, в частині зміцнення спроможності місцевого самоврядування, внесено зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України.

         Доречно звернути увагу читачів на те, що в першу чергу завдяки таким змінам, Миронівський район отримав досить непогані надходження до місцевого бюджету, яких не мав жодного року за часи Незалежності. Про це знають не тільки депутати, а можуть спостерігати і жителі району.

         Для утворення нової територіальної основи в діяльності органів місцевого самоврядування, на початку 2015 року прийнято закон «Про добровільне об’єднання громад», а також інші законопроекти з розширення повноважень органів місцевого самоврядування та удосконалення механізму формування та діяльності спроможних громад.

         На даний час в Україні створено 665 об’єднаних територіальних громад, 51 з яких очікує перших виборів. Територія об’єднаних громад покриває 14 повних районів та ще 103 райони, в яких об’єдналися більше половини громад.

         Наразі постає питання законодавчого забезпечення трансформації районів. У Верховній Раді України розроблено декілька варіантів вирішення цього завдання. Швидше за все, до розгляду зареєстрованих законопроектів звернуться вже на початку 2018 року.

         Тепер щодо формування нової системи управління та місцевого розвитку Миронівщини.

На мій погляд, перспективи наступного року в питанні ОТГ досить примарні. Керівникам району, сільським головам та депутатам дуже важко дається відхід від радянської системи. Як депутат районної ради, я два роки вимагаю від керівництва ради озвучити стратегію та планування розвитку території Миронівського району. Результат - нуль. Рішення про об’єднання з містом Миронівка прийняли Пустовітська, Центральненська та Яхнівська сільські ради. Районна влада, останнім часом, декларує позицію: один район - одна громада. Але для реалізації цього питання нічого не робить. Тому, найшвидше, в наступному році буде створена Миронівська об’єднана територіальна громада за участі вищевказаних населених пунктів, яка і потягне на себе близько 80% всього бюджету району. І тільки після цього, можливо, чиновники подумають – що далі…

Довідково. Останнім часом в Київській області створено Тетіївську та Кагарлицьку ОТГ (ці райони покриті повністю). В Переяславському районі є дві дві ОТГ. Фурсівська та Узинська ОТГ – в Білоцерківському районі. Сусіди -Медвинська та на виході Богуславська.

Зміни незворотні.

До теми.

Користуючись нагодою, нагадаємо нашим читачам, що ж передбачає реформа децентралізації в питанні територіальної організації влади в межах України:

Головна новація реформи полягає в тому, що скасовується районний поділ України, бо замість кількох десятків районів в області передбачається створення 4-6 повітів. При цьому межі областей, які пропонують називати регіонами, змінювати не планують.

Повіти формуватимуть за критерієм кількості населення і компактності, то ж в кожному може бути від 150 до 400 тисяч населення. Загалом вся Україна може бути поділена на приблизно 120-130 повітів. У повіті функціонуватимуть органи і місцевого самоврядування, і державної виконавчої влади на кшталт нинішніх державних адміністрацій.

Нижча від повіту адміністративна одиниця – громада – становить собою об’єднання низки сіл, селищ або міст. Саме на рівень громади, яка матиме свої органи самоврядування, передадуть значну функцію колишніх районних центрів із надання послуг населенню. Концепція полягає в об’єднанні сіл у крупні громади, щоб передати таким утворенням широку фінансову та управлінську автономію.

Максимальний розмір об’єднаної громади не обумовлений, тільки вказані критерії логістичної зручності та доступності комунікацій. Населення громади обиратиме собі голову та раду. Окрім того, у кожному селі громади з населенням понад 50 людей обиратимуться нові для України посадовці – «старости» - представники влади у селі. Староста матиме печатку і частково виконуватиме функції, які зараз виконує сільрада, зокрема, видачу окремих довідок.

Поряд з тим, деякі політики та експерти висловлюють велике «але» з приводу цієї реформи, заявляючи, законотворці «відв’язали» подібну децентралізацію від змін до Конституції. Тобто, в ідеалі, ці два процеси мали б іти паралельно, але на практиці створення ОТГ обігнало перекроювання Основного закону.

Виправленням ситуації могло б бути ухвалення закону про адміністративно-територіальний устрій, що так і не зроблено дотепер від 1996 року. Подібний закон не ухвалено, як і не внесено змін до Конституції.

Окрема новела – це існування поряд із новими виборними органами «старих» районних адміністрацій, які можуть входити в клінч зі «свіжествореними» громадами. Боротьба за повноваження обіцяє розгорнутися не на жарт, і законодавець жодним чином не подбав про те, аби нівелювати таку можливість.