Не читають мудреців

         «Якщо плоди чужого мислення вартісні, вільно ними користуйся» - говорять мудреці. Тож дозволю собі зацитувати слова знаного журналіста та політика Дмитра Корчинського. «Нам пояснюють, що 30% української мови в українському телерадіоефірі – це екстремізм. 50% - це ксенофобія. А 70% - це фашизм.

         Для порівняння. 95% московської мови в московитському телерадіоефірі – це багатонаціональна русская культура, а 90% англійської мови в британському ефірі – це демократія».

         Чи справді це так? Спробуємо розібратися.

         На початок вересня 2017 року чисельність населення України становила 42 млн. 444 тис. 909 осіб (без Автономної Республіки Крим). І що характерно, під час останнього опитування близько 90% з них заявили, що вони етнічні українці. Інші 10%  - це представники інших національностей. Отже, етнічних українців в Україні є понад 38 млн.

         Натомість етнічних росіян (тих, що назвали себе росіянами) в Росії 77,7%. Все населення РФ – близько 143 млн. осіб.

         Населення Великобританії складає 65 млн. чоловік, з них власне британців 85%.

         Що ж у невтішному для нас підсумку: для 85% британців у Великобританії 90% англомовного ефіру – це демократія, 95% російськомовного ефіру для 77% росіян в Росії – це багатонаціональна культура. А для 90% українців в Україні 50% українського ефіру – ксенофобія, а вже 70% - це справжній фашизм. Така гнітюча реальність.

         В світі поважають і шанують тільки сильні нації. Шанують їхні держави, їхніх лідерів і їхню мову. Мова сильних держав стає мовою міжнародного спілкування. Ніхто не хоче бачити Україну сильною, багатою і впливовою. А ми самі хочемо? На словах нібито й так, а насправді, якщо проаналізувати наведені далі факти, виходить зовсім протилежні. Колоніальна залежність та почуття меншовартості так швидко не вивітрюються. Для цього потрібні довгі роки наполегливої праці.

         За даними аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2017 році», російська мова в Україні домінує у друкованих виданнях, україномовними є лише 31,9% газет, 26,6% журналів та іншої періодики (російськомовними 61,9% та 65,5% відповідно). І тільки книг та брошур українською мовою видається наразі до 70,2%.

         Мені, як громадянину і патріоту України, хотілося б бачити інші цифри та інший підхід до процесів творення нації та держави. Невже українських чиновників від влади влаштовує теперішній стан ЗМІ?  А може і їм «какая разніца»? Чи не читали мудрих: «Кожна мова кожному народові дана Богом! Тільки духовний раб мову матері рідної принижуватиме, щоб підлащитися до мови чужої матері»? Якщо не читали, то й нічого сидіти у поважних кріслах.

                                                                                                           А.Щербина